Дзи́ґа, -ґи, ж. 1) Волчекъ, юла. Крутиться як дзиґа. Біга як дзиґа. 2) Вертлявый, рѣзвый человѣкъ, непосѣда. Ум. Дзи́жка.
Камізелок, -лка, м. Жилетъ.
Косити, -шу́, -сиш, гл. Косить. Ой там по над яром козак сіно косить.
Лахмотник, -ка, м. Оборванецъ.
Луна́, -ни, ж. 1) Отраженіе свѣта, отблескъ, зарево. Базарь горить, а на море луна йде. 2) Отраженіе звука, эхо, отголосокъ. Задзвонили, задзвонили, — пішла луна гаєм. Розпочав нам Шевченко довгу і широку, справді вже рідну пісню, — пішла луна по всій Україні. . Аж луна пішла (так голосно). Робила як могла, щоб таки добра луна дійшла до того, кого мені треба. 3) Куриная слѣпота (болѣзнь)?. Cм. лунавий.
Повгонити, -ню, -ниш, гл. Вогнать (многихъ).
Покрагати гл. = покраяти.
Притокмити, -млю, -миш, гл. Пристроить, присоединить, опредѣлить къ мѣсту. Чи притокмив ти їх у те «училище?» І він туди притокманий.
Турбувати, -бу́ю, -єш, гл.
1) Безпокоить, утруждать. Не турбуй бо мене своїм проханням.
2) Безпокоиться, утруждаться. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує.
3) Волновать, возмущать. Бога прохали, щоб він моря не турбував.
Туркотання, -ня, с.
1) Воркованіе.
2) Ворчаніе.
3) Толкованіе одного и того же.
4) Стукъ.
