Викорінювати, -нюю, -єш, сов. в. викоренити, -ню, -ниш, гл.
1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать съ корнемъ. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками.... так усе викоренила.
2) Совершенно истреблять, истребить. Викоренив їх імення на всі вічні роки.
Гуготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Производить глухой шумъ. Далі стало вже гуготіти, мов клекоче море, або гуде великий вітер здалеку. Дивись, як гуготить огонь, наче у гуті.
Замчи́сько, -ка, с. = замчище.
Зрадецький, -а, -е. Измѣнническій. Зрадецькі речі супротив пана.
Листо́к, -тка, м. Ум. отъ лист.
Любли́вий, -а, -е. Влюбчивый. Дід мав любливе серце.
Нами́кати I, -каю, -єш, гл. — мичо́к. Приготовить для пряденія мички (Cм.).
Паровина, -ни, ж. Жердь, шестъ. Палка.
Процвісти Cм. процвітати.
Шостака, -ки, ж. Шестерка въ картахъ.
