Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бурхати

Бурхати, -хаю, -єш, гл. 1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Котл. Ен. ІІ. 6. Море.... реве да бурхає. К. ЧР. 308. 2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Мкр. Г. 5. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею. Сим. 224. 3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає. К. Псал. 36.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 114.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРХАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРХАТИ"
Бандуронька, бандурочка, -ки, ж. Ум. отъ бандура.
Вигончастий, -а, -е. Рослый и тонкій. Уман. ІІІ. 276.
Видніти, -ніє, гл. безл. Свѣтать; проясняться.
Виткнути, -ся. Cм. витикати, -ся.
Гармідер, -ру, м. и пр. = гармидер и пр.
Говорливий, -а, -е. Говорливый. Говорлива, як горобчик. Кв.
Даре́мне, даре́мно нар. 1) Даромъ, безвозмездно. Умер той, що даремне давав. Ном., стр. 90. 2) Напрасно, тщетно. Даремне його дожидався, — не прийшов. 3) Безъ пользы, даромъ. Ой місяцю! світиш та не грієш, тільки даремне в Бога хліб їси. ЗОЮР. І. 148.
Отямитися, -млюся, -мишся, гл. Опомниться. Квит.
Приготовка, -ки, ж. = приготування. Рк. Левиц. Хотин. у.
Шкодник, -ка, м. 1) = шкідник. 2) Шалунъ, проказникъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРХАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.