Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бурхати

Бурхати, -хаю, -єш, гл. 1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Котл. Ен. ІІ. 6. Море.... реве да бурхає. К. ЧР. 308. 2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Мкр. Г. 5. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею. Сим. 224. 3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає. К. Псал. 36.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 114.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРХАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРХАТИ"
Ага́ II, нар. 1) = Эге. А казав же він? — Ага! Шейк. 2) Ироническ.: какъ разъ! Зробив же він своє діло? — Ага!
Благуватий, -а, -е. Малоумный. Благувата трохи. Вас. 209.
Королівський, -а, -е. Королевскій.
Крубочки, -ків, мн. Родъ вышиванья. Kolb. Рок. І. 48.
Макове́ць, -вця, м. = маковинець? Мак? Ой на горі мак, на долині мак, на горі маковець. Чуб. III. 48.
Медляк, -ка, м. = меделян. Желех.
Обгрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. обгребти, -бу, -бе́ш, гл. Огребать, огресть.
Околотити, -чу́, -тиш, гл. 1) Обмолотить снопы не развязывая ихъ. 2) околотити хату. Покрыть крышу околотом.
Фіґлявий, -а, -е. 1) Шутливый, проказникъ. Вх. Зн. 75. 2) Злобный, злой. Желех. 3) Лицемѣрный. Шух. І. 33.
Штирогранястий, -а, -е. Четырехгранный, четвероугольный. Штирогранястий пляц. Св. Л. 217.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРХАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.