Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буркотати

Буркотати, -чу́, -чеш, буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. Мет. 78. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. К. ЧР. 310. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Стор. МПр. 104. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла. Грин. ІІІ. 313.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 112.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРКОТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРКОТАТИ"
Бадьористий, -а, -е. Бойкій, лихой, молодецкій. Чуб. І. 230. Г. Барв. 44. Сам був такий бадьористий: козаки... казали проміж себе — орел! Стор. МПр. 149.
Вірність, -ности, ж. Вѣрность, преданность. Вірність непохибна. К. Псал. 98.
Ґосподи́ня, -ні, ж. = Господиня. Желех.
Доброгла́сний, -а, -е. Благозвучный. Страдания мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо. Чуб. ІІІ. 180.
Заплу́тати, -ся. Cм. заплутувати, -ся.
Маля́рський, -а, -е. 1) Принадлежащій живописцу. 2) Малярный, малярскій.
Подошукуватися, -куюся, -єшся, гл. Доискаться (многаго).
Продеклямувати, -му́ю, -єш, гл. Продекламировать.
Тубільний, -а, -е. Туземный, мѣстный. Левч. 72.
Шаплик, -ка, ж. Перерѣзъ, невысокая широкая бочка безъ верхняго дна, чанъ. Драг. 1. Грин. III. 314. Вас. 145, 168.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРКОТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.