Доволочи́тися, -чуся, -чишся, гл. Дошляться. Було собі дві волоцюги і доволочились до того, що вже їсти нічого.
Дряпону́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Сильно царапнуть. Ведмідь як дряпоне його. 2) Сильно побѣжать, удрать. Ото дряпонув! аж потилиця лиска!
Єльце́, -ця́, с. = вильце. Ум. є́́лечко. І де ж наше єлечко, що в п'ятницю вили?
На́віз, -возу, м. Подвозъ, привозъ. На ярмарку не купив кавунів, бо навозу не було. Не було великого навозу у сей ярмарок.
Пакінь, -коня, м. Плохой конь, кляча (въ сказкѣ).
Поприсипатися, -паємося, -єтеся, гл. Присыпаться (во множествѣ).
Поснувати, сную, -єш, гл. Сдѣлать основу для ткани; протянуть нитки. Що по нашім двору чорним шовком та посноване.
Припіл, -по́лу, м. Пола, свернутая такъ, чтобы положить въ нее что нибудь. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора Безрідного ховали.
Спогріти, -грію, -єш, гл. О желѣзѣ: сварить, спаять. Спогріти треба ковалю єдну штабу до другої.
Шишкатий, -а, -е. О гребнѣ пѣтуха: густой, широкій.
