Відміна, -ни, ж. 1) Измѣненіе, перемѣна. 2) Отличіе. У нас на Вкраїні.... не всюди однаково говорять.... не велика, воно, правда, і одміна. Служки, доношуючи після своїх панів стареньку їх зобуву, пришивали до не? для одміни чорні пришви. 3) Варіантъ. Є ще сім відмін сієї приказки. 4) Выкупъ. «Турчин-турчинойку, не губъ мене молодойку, їде мамця відмінити, не даст дна мі загинути». Одмінойки та й не стало: дівча гірко заплакало. 5) Уродливое дитя, больное англійскою болѣзнью. Народъ считаетъ такого ребенка чертенкомъ, которымъ подмѣнили человѣческое дитя. Cм. відмінок. Ум. відмінонька.
Дря́па, -пи, ж. Родъ проволочной неподвижной щетки для расчесыванія объ нее шерсти.
Зайвина́, -ни́, ж. 1) Излишекъ, избытокъ. Слава Богу, що хліба є у зайвину. Нема ладу ні раз! казав же ж їй: не напікай паляниць у зайвину. За батька багато було зайвини, а це вже звівся з худоби. 2) Запасъ. А він тії гроші сховав на зайвину в кишеню. Се в вас про зайвину. Ум. за́йвинка. Тому добре жить, у кого є з зайвинки, та трохи свого приробить.
Засі́яти, -ся. Cм. засівати, -ся.
Кармазин, -ну, м.
1) Сукно малиноваго цвѣта.
2) Платье изъ кармазину. Будуть куми у жупанах, побратими у луданах, сусідоньки в кармазині. Взяли зняли з Морозенка кармазин, сап'янці. Не важились ходити у кармазинах.
Корчити, -чу, -чиш 1) Корчить, гнуть. Як берест од огню корчиться, так... місячного відьмача, або відьму, щоб корчило і ломило. Хлопці сиділи, постолики корчили.
2) Кривить. Батько як зачав корчити лице.
3) = корчувати.
Лемі́ш, -ша́, м. 1) Сошникъ, лемехъ (въ плугѣ). Чому ви, хлопці, не орете? — Да, дядьку, свято — Яке свято? — Чересло й леміш ізнято. Може викую я з його до старого плуга новий леміш і чересло і в тяжкі упруги, може, зорю переліг той. Зробив з лемеша швайку. Испортилъ дѣло, гора родила мышь. Ум. леме́шик.
Овсім нар. = овсі. Борщ не кислий овсім.
Поквокати, -каю, -єш, гл. = поквоктати.
Помамляти, -ляю, -єш, гл. Пищу немного поѣсть, потомъ оставить.
