буркут

Буркут, -та, м. Вьющій ключъ, источникъ кислой минеральной воды. Шух. І. 16, 17.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 112.

Випадкові слова

Повгрузати, -заємо, -єте, гл. Увязнуть; войти въ землю; въѣсться въ тѣло (о многихъ). Хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали. Г. Барв. 190. До парубка, аж у його і вірьовки повгрузали в руки. ХС. III. 57.

повністю...

Скидча, -чати, с. Ягненокъ недоносокъ. Новомоск. у. (Залюб.).

повністю...

Піддерти Cм. піддирати.

повністю...