Бозя, -зі, м. 1) Богъ (дѣтск.). 2) бозя калачі везе. Такъ говоритъ дѣтямъ, когда громъ гремитъ. То же значеніе: бозя свариться. 3) піти до бозі. Пойти въ церковь. Ум. бозінька.
Вогничок, -чка, м. Ум. отъ вогонь.
Жо́рно, -на, с. Ручная мельница. В їх було жорно. О, які ж зуби! Усе молола ними як жорном добрим. Болѣе употр. во мн.: жорна. Добрі жорна все перемелють. Мав жорна, що руками хліб мелють. Части жорен: ла́би — ножки (4) поддерживающія колоду — толстую доску, на которой въ углубленіи лежить спідник — неподвижный жерновъ, а на немъ, въ обича́йці, — поверхни́к — верхній жерновъ; надъ нимъ перекладина на двухъ столбикахъ (въ видѣ буквы П), что называется кросна; сквозь отверстіе перекладины проходить погонач — шесть, упирающійся нижнимъ концемъ въ кагане́ць — круглую ямку въ верхнемъ жерновѣ, — погоначем вращаютъ жерновъ; зерно всыпается въ прого́рницю — круглую дыру въ центрѣ верхняго жернова, мука проходить мучнико́м изъ подъ жернова и подаетъ въ корито. Что-бы верхній жерновъ хорошо вращался на нижнемъ, черезъ послѣдній проходить желѣзное веретено, конецъ котораго входитъ въ углубленіе (кагане́ць) поркли́ці — полосы желѣза, проходящей черезъ центръ прого́рниці и утвержденной концами въ верхнемъ жерновѣ. Въ гончарскихъ жорнах нѣтъ лаб и колоди, а камінь лежитъ въ обичайці, надъ нимъ кросна и жарнівка ( = погонач), масса всыпается въ горло ( = прогорниця) и выходить изъ подъ жернова жолобом.Cм. еще млин ручний. Ум. Жоренця.
Можли́вий, -а, -е. Возможный. Неможливе у людей, можливе у Бога.
Опочивка, -ки ж., опочи́вок, -вку,, м. Отдыхъ. Над річкою Самарською опочивку собі мають.
Повиписувати, -сую, -єш, гл. Выписать (во множ.).
Подоляк, -ка, м. = подолянин.
Тинди-ринди, меж. для выраженія пустой болтовни. Тинди-ринди за три гроші.
Уливатися, -ваюся, -єшся, сов. в. улитися, уллюся, -ллєшся, гл. Вливаться, влиться. 2) Впадать, впасть (о рѣкѣ), 3) Обливаться, облиться. Вона усе сльозами вливалася.
Шахта, -ти, ж. Шахта. Шахтарь любить свою темряву шахту.
