Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буркотун

Буркотун, -на, м. 1) Воркующій (эпитетъ голубя). Cм. буркун. 2) Ворчунъ. Cм. буркун. Ум. буркотунець.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 112.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРКОТУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРКОТУН"
Більшість, -шости, ж. Большинство. Більшість була на моїй стороні.
Гайдабура, -ри, м. Разбойникъ. К. Досв. 209, 218.
Дзвоне́ць, -нця́, м. 1) = Дзвінок 1. 2) = Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10.
Замішани́на, -ни, ж. Замѣшательство.
Зелемизелоня, -ні, ж. = земизеленя. Вх. Пч. І. 9.
Кановця, -ці, ж. = коно(і)вка. Ганчя ся дознала, кановцу порвала, коновцу порвала, на воду біжала. Гол. II. 711.
Оздоба, -би, ж. Украшеніе. Шевч. ІІ. 236.
Поцвірготати, -чу́, -чеш, гл. = поцвірчати.
Роспинатель, -ля, м. Распинающій, переносно: мучитель. Роспинателі поділили одежу його. Єв. Мр. XV. 24. Роспинателям народним, грядущим тиранам. Шевч. ІІ. 167.
Скоблик, -ка, м. Рыба Gobio fluwiatilis, пискарь. Вх. Пч. II. 19.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРКОТУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.