Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бурлачити

Бурлачити, -чу, -чиш, гл. = бурлакувати 1. Рудч. Чп. 11.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 113.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРЛАЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРЛАЧИТИ"
Буботати, -бочу, -чеш, гл. Ворчать. Медвідь бубоче. Вх. Зн. 34.
Відчалити, -ся. Cм. відчалювати, -ся.
Задивува́тися, -ву́юся, -єшся, гл. Задивиться, засмотрѣться съ удивленіемъ. Як би ви їхали надворсклянською низиною,... то задивувались би. О. 1861. XI. 101.
Звоно́к, -нка́, м. 1) = звоник. 2) Раст. Campanula persicifolia. Лв. 97.
Кладіжка, -ки, ж. Укладываніе.
Нагі́дки́, -до́к, м. мн. Раст. Ноготки, Calendula officinalis. Вх. Пч. І. 9. Ой на горі, на горі зацвіли нагідки. Грин. III. 232.
Племфа, -фи, ж. = пинхва. Племфи дали. КС. 1882. XII. 625.
Почепурніти, -ні́ю, -єш, гл. Похорошѣть.
Припиначка, -ки, ж. Веревка, которою привязываютъ скотъ для пастьбы. Рк. Левиц.
Цаплячий, -а, -е. = цапиний. Цапляча борода. Камен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРЛАЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.