Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бурло

Бурло, -ла, м. Ругань, ропотъ. Мнж. 176. збити бурло. Поднять сварливый шумъ. Мнж. 176. Бурла бити. Бездѣльничать. Що день тобі у Бога бурла б'є та каламуте. Павлогр. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 113.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРЛО"
Бухало, -ла, м. Увалень, неуклюжій.
Го́рдий, -а, -е. 1) Гордый, спесивый, надменный. Горда душа в убогім тілі. Ном. Люде горді; горді очі; думи горді; пішов гордою ходою. 2) Величественный. Ой з-за гори, з-за крутої горде військо виступає. Млр. Лит. Сб. 193.
Домо́щуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. домости́тися, -щу́ся, -стишся, гл. Домащиваться, домоститься.
Заляскоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. 1) Учащенно захлопать, защелкать. 2) Быстро заговорить; чаще: закричать рѣзкимъ голосомъ. Як заверещить, заляскотить на мене. Г. Барв. 300.
Зві́дки, звідкі́ль, звідкіля́, нар. Откуда. Звідки тебе, серце, виглядати? Лавр. 39. Хилилися густі лози, звідкіль вітер віє. Чуб. V. 240. Хто він такий і звідкіля він? Рудч. Ск. ІІ. 20.
Киянин, -на, м. Кіевлянинъ. Ой кияне, кияне, панове громада! ЗОЮР. І. 4.
Несправний, -а, -е. Неаккуратный, неисправный.
Понаділяти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и наділити, но многихъ. Спасибі матері, усім нас понаділяли. Богодух. у.
Порожнява, -ви, ж. Пустота. І в серці порожняву почуєш. К. ПС. 50.
Смітити, -чу́, -тиш, гл. Сорить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.