Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бунчужний

Бунчужний, -ного, м. Носитель гетманскаго бунчука. Бунчужний військовий. К. ПС. 5.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 111.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНЧУЖНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНЧУЖНИЙ"
Ботик, -ка, м. 1) Ум. отъ бот. 2) Башмакъ, ботинокъ. Ботики з очима. Башмаки съ металлическими пистонами для снурковъ. Вас. 162.
Видивити, -влю, -виш, гл.очі. Испортить глаза отъ напряженнаго смотрѣнія. Поки сина ожениш — очі видивиш. Сумск. у.
Доро́дний, -а, -е. = дорідний 2. Макс. (1849), 84.
Жебра́чий, -а, -е. = жебрацький.
Кайстровий, -а, -е. Кайстрові капелюхи. Гол. Од. 19.
Милі́н, -на, м. Рукоятка у ручной мельницы. Н. Вол. у.
Нага́йний, -а, -е. = нагальний. Бо вже мому миленькому нагайка робота. Чуб. V. 268.
Немірний, -а, -е. Непомѣрный, не въ міру.
Пуга 2, -ги, ж. = пугач. Вх. Пч. II. 14.
Шкапина, -ни, ж. 1) = шкапа. 2) Снятая конская кожа. Чуб. VII. 418; КС. 1893. V. 279; Вас. 157.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУНЧУЖНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.