Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брочник

Брочник, -ка, м. Раст. Gallium mollugo. Лв. 98.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 101.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРОЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРОЧНИК"
Болгарщина, -ни, ж. Болгарія. Желех.
Вибанітувати, -тую, -єш, гл. Выбранить. Вибанітував на всі боки. Ном. № 3804.
Воловник, -ка, м. = воловня. Ум. воловничок. Зажурилися волове в воловничку стояти. Гол. IV. 319.
Галузонька, -ки, ж. Ум. отъ галуза.
Збі́й, збо́ю и збо́я, м. 1) Утоптанная земля. Пшеницю сіють на збої. 2) Разбойникъ. Няхай она знає, збоєв синів має. Гол.
Зуспитися, -плюся, -пишся, гл. Встрѣтиться. Зміев. у.
Калабатина, -ни, ж. Топкое мѣсто. Ум. калабатинка.
Лисі́ти, -сію, -єш, гл. Плѣшивѣть, лысѣть. Дурна голова не лисіє. Богодух. у.
Солодовник, -ка, м. Дѣлающій солодъ.
Хльорка, -ки, ж. Проститутка. Ном. № 723. З обстриженими головами, з підрізаними пеленами, стояли хльорки наголо. Котл. Ен. ІІІ. 29.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРОЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.