Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брязнути

Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Н. п. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Брязнув гаманом на стіл. Г. Барв. 211. Ось і у всі дзвони брязнули. Г. Барв. 158. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Г. Барв. 225. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. Г. Барв. 402 — 103. На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. Мнж. 22. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 103.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗНУТИ"
Качало, -ла, с. Кружекъ деревянный. Желех.
Намуштрува́тися, -ру́юся, -єшся, гл. 1) Достаточно долго пробыть на ученьи (о солдат.). 2) Дисциплинироваться.
Неосяжно нар. 1) Необъятно. 2) Недостижимо.
Оплести, -ся. Cм. оплітати, -ся.
Підслухи, -хів, м. мн. Подслушиваніе. Двох турчинів на підслухи посилає. АД. І. 211. стоя́ти на підслухах. Подслушивать.
Примурок, -рка, м. 1) Карнизъ у печки. Н. Вол. у. 2) Каменная пристройка. 3) Боковая стѣна гончарной печи. Шух. І. 263.
Ретор, -ра, м. Ученикъ класса реторики. Cм. реторика 3. Сим. 175.
Сподаряка, -ки, м. Ув. отъ сподарь. Думу думав сподаряка. Мкр. Н. 23. Сюди, туди повернеться — на все сподаряка. Н. п.
Спотребно нар. = потрібно. Гол. III. 523.
Ступний, -а, -е. Относящійся къ ступѣ. Ступне колесо.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРЯЗНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.