Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брязнути

Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Н. п. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Брязнув гаманом на стіл. Г. Барв. 211. Ось і у всі дзвони брязнули. Г. Барв. 158. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Г. Барв. 225. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. Г. Барв. 402 — 103. На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. Мнж. 22. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 103.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗНУТИ"
Беззаконник, -ка, м. Беззаконникъ, преступникъ. Зараз же бумагу посилає, щоб беззаконника такого то схопить. Гліб.
Бугаяка, -ки, м. Ув. отъ бугай.
Десятча́ний, -а, -е. Изъ холста въ 10 пасмъ. Аф. 375.
Досіва́ння, -ня, с. Досѣваніе.
Дря́пання, -ня, с. Царапаніе.
Має́т, -ту, м. = маєток. Уручаю тобі, брате, всі мої маєти. Н. п.
Партачити, -чу, -чиш, гл. Вахлять, дѣлать кое-какъ, портить роботу.
Позлотка, -ки, ж. = позлітка 1. Позлотку із чистого коміра воздирає. АД. І. 250.
Прикропити, -ся. Cм. прикропляти, -ся.
Троскотання, -ня, с. Крикъ куръ. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРЯЗНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.