Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брязкало

Брязкало, -ла, с. 1) Побрякушка, погремушка. Левиц. Пов. 156. 2) = било 1? Ударивши (при церкви — сторожъ) в брязкало. Мир. Пов. І. 162. 3) Тотъ, кто брякаетъ, бряцаетъ, бренчитъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 103.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗКАЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗКАЛО"
Ага́ I, меж. А! Вотъ какъ! А что! Ага, попались. Рудч. Ск. І. 119.
Брити, брию, -єш, гл. = голити.
Валій, -лія, м. Сукновалъ. ЗЮЗО. І. 286.
Го́род, -да, м. Городъ. Чуру свого до города Черкаси посилав. АД. II. 9. Ум. Городе́ць, городе́чок, городо́к. Ой везуть сироту-сирітку а в Кам'янець-городець. Чуб. В городі царів син, а за городечком царівна. Чуб. III. 159.
Зазнайо́мити, -ся. Cм. зазнайо́млювати, -ся.
Ліскоту́ха, -хи, ж. Иволга. Конст. у.
Обмовити Cм. обмовляти.
Притаманний, -а, -е. Настоящій, собственный, подлинный. Г. Барв. (О. 1861. III. 99). Моя притаманна сестра. Н. Вол. у. Моя притаманна земля. Н. Вол. у. За що я дам кому притаманного огорода. Н. Вол. у. Притаманне моє ягня. Н. Вол. у. Одцуралася і притаманная родина. Мет. 435.
Стовб, -ба, м. = стовп. Стовб, а до стовба кінь прив'язаний. ЗОЮР. II. 57.
Чванька, -ки, м. = чванько. Ой чия то парубчина, ой чия то чванька? Закрасила мама штани, — він каже: китайка. Чуб. IV. 480.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРЯЗКАЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.