Борг, -гу, м. Кредитъ, долгъ. Борг умер, зачекай не жиє́: хто не має грошей, най не п'є. Ном. № 10615. боргом. Въ долгъ. Боргом мені жид дасть тютюну. Камен. у. на борг брити = набір брати. Бо вже на борг хлоп не хочет горілоньку брати. Гол. ІІІ. 212.

Британ, -на, м. Бульдогъ, порода большихъ собакъ. Левч. 151. О. 1861. XI. 133.

Вицюстрити, -стрю, -риш, гл. Сильно высѣчь (розгами).

Гуді́ння 2, -ня, с. Гудѣніе, гулъ. (Cм. Густи). Левиц. І. 389; Левиц. Пов. 83.

Джу́ра, -ри, м. Козацкій слуга-товарищъ, оруженосецъ, ходившій вмѣстѣ съ козакомъ въ походы и битвы. Тоді ж то не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, що наш пан гетьман Хмельницький.... задумав. Мет. 391. Ой сідлай, джуро, ой сідлай, малий, мені буланого, собі ж сідлай другого — гнідого старого. Мет. 401. Ой як оглянеться та Перебийніс на джуру малого, й аж кладе (= бьетъ враговъ) джура, кладе малий ще лучче від його. Мет. Cм. Чура. Ум. Джу́ронька.

Жите́ць, -тця́, м. 1) Житель, обитатель. Німі та мовчазні вони (оселі) не кажуть.... чи щасна доля доглядає сон їх житців. Мир. Пов. І. 127. 2) Раст. Bromus mollis L. Ан. 71. Як уродить в житі метлиця, так буде хліб і паляниця; а як уродить житець, так і хлібу копець. Ном. № 10138.

Каблучка, -ки, ж. Ум. отъ каблука. 1) Кольцо вообще какое-бы то ни было — металлическое или изъ иного матеріала. 2) Кольцо, перстень. Подарував золоту каблучку. Грин. III. 69. Од'їзжаючи приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку. Г. Барв. 204. Не гарбузом тут пахне, коли сама дала війтенкові каблучки. К. ЧР. 297, 298. 3) Сплетенное изъ дерева кольцо, которымъ прикрѣпляются ворота къ столбу въ глухомъ концѣ, а также то, которымъ запираются ворота на другомъ концѣ путемъ набрасыванія каблучки на столбъ и на ворота. Чуб. VII. 392. Коли ходиш у ворота, — накидай каблучку. Мил. 81. 4) Сплетенное изъ дерева или изъ сыромятной кожи, иногда желѣзное кольцо, которымъ ярмо прикрѣпляется къ дышлу. Чуб. VII. 405, 406. Мнж. 121. Чудч. Чп. 250. 5) Такое же кольцо, охватывающее средину війя въ томъ мѣстѣ, гдѣ війя раскалывается на двѣ части. Рудч. Чп. 250. 6) Въ повозкѣ: кольцо, связывающее підтоки съ підгерстю. Рудч. Чп. 249.

Отто нар. = ото. Отто мені щастя, Ганно, як я стою увечорі під вишнями та дожидаю мого милого. Левиц. І. 48.

Піввідровий, -а, -е. Полуведерный. Ми світові люде! Ось бери лиш піввідрове барильце та біжи по четвертину. Кіевск. у.

Порозчинятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Раствориться (во множествѣ). Як повійнуло, так і двері й вікна порозчинялися. Харьк.