Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брязкіт

Брязкіт, -коту, м. Звукъ отъ металлическихъ вещей, звонъ, бряцаніе, бренчаніе. Наробив брязкоту, а він і прокинувсь. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 103.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗКІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗКІТ"
Баґари мн. Широкій кожаный поясъ. Желех.
Бидзкатися, -каюся, -єшся, гл. = ґедзатися. Желех.
Бусурменщина, -ни, ж. Коли ж ми тії бусурманщини лякалися? Дума.
Клапоухий, -а, -е. Каплоухий. Клапоуху хоч родзинками годуй, а все буде клапоуха. Ном.
Нахабність, -ности, ж. Нахальство, наглость.
Пайстра, -ри, ж. = вибійка. КС. 1893. XII. 447.
По́кут, -та, м. = Покуть = Покуття. МУЕ. І. 130.
Поосоружуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Опротивѣть, надоѣсть, опостылѣть (во множествѣ).
Ремесниченько, -ка, Ум. отъ ремесник.
Рострутити Cм. ростручати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРЯЗКІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.