Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брязкіт

Брязкіт, -коту, м. Звукъ отъ металлическихъ вещей, звонъ, бряцаніе, бренчаніе. Наробив брязкоту, а він і прокинувсь. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 103.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗКІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗКІТ"
Блювачка, -ки, ж. = блювання. Желех.
Босісінький, -а, -е. Совершенно босой. Там такий голем голісінький, босем босісінький. Харьк.
Джере́льний, -а, -е. Ключевой. Е! у цій криниці була славна джерельна вода; та серед літку така холодна, що й губами не доторкнешся. Харьк. г. Лебед. у.
Докоря́тися, -ря́юся, -єшся, гл. = докоряти. Тепер докоряється, що не роблю нічого. Н. Вол. у.
Дужче нар. 1) Сравн. ст. отъ дуже. Сонце тепер дужче гріє на землю, ніж зімою. Ком. II. 45. Хто вище злізе, — дужче пада. Посл. 2) Громче. Кажіть дужче — не чую. Полт. На музику знай покрикує, щоб дужче грала. Кв. ІІ. 233. Ум. дужченько. Немного сильнѣе.
Злодіячити, -чу, -чиш, гл. Воровать, заниматься воровствомъ.
Капралик, -ка, м. Ум. отъ капраль.
Осовище, -ща, с. Болѣзнь у скота: затвердѣніе, опухоль вымени. Мнж. 188.
Хавтурник, -ка, м. 1) Взяточникъ. 2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой.
Хвален, -на, -не. Краткая форма отъ хвалений, хвальний. Велик Господь, велик і хвален во граді Божім на Сіоні. К. Псал. 113. Будеш славен і хвален як: Морозенко. К. ЧР. 83.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРЯЗКІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.