Вивертом нар. Ломанно. Отой якось кумедно вивертом говоре.
В'язочка, -ки, ж. Ум. отъ в'язка.
Дзю́ба, -би, ж. Дѣвушка съ лицомъ, изрытымъ оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Ум. Дзю́бка.
Лоти́к, -то́ку, м. = лотоки.
Патолоч, -чі, ж.
1) Истоптанное поле, потрава.
2) Мѣсто, гдѣ съѣдено хищнымъ звѣремъ животное съ остатками на немъ. (Вовк) тут, бо де б йому діваться, — ось свіжа патолоч. Вовк, казав би, задавив лоша, — була б патолоч.
3) Остатки послѣ сбора конопли.
Покувікати, -каю, -єш, гл. Повизжать (о свиньѣ).
Розчумати, -маю, -єш, гл. Понять, уразумѣть. Він не розглядів і не розчумав нічого.
Рубач, -ча, м. Рубщикъ, древорубъ. Нам поклали у віз ті дрючки рубачі, що ліс рубали.
Самітність, -ности, ж. = самотність.
Спускатися, -каюся, -єшся, сов. в. спуститися, спущуся, -стишся, гл.
1) Спускаться, спуститься, опускаться, опуститься, понизиться. Скілько не літати, треба вниз спуститись. Отам за лісом дощик спустився.
2) Кататься на салазкахъ съ горки. Спускаються дівчата; спускалися із гори.
3) — на кого. Полагаться, положиться, довѣриться кому. Не спускайся, Грицю, на дурницю. У сьому дражливому ділі спустилась на мене.
4) Спускаться, случаться, случиться (о животныхъ). Барани спускаються з вівцями.
