Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брукувати

Брукувати, -ку́ю, -єш, гл. Мостить камнемъ (улицу). Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 101.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРУКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРУКУВАТИ"
Блазник, -ка, м. Ум. отъ блазень.
Здорове́цький, -а, -е. = здоровезний. Позносив на ту ж гору здоровецьке каміння. Стор. МПр. 167.
Кораблик, -ка, м. 1) Ум. отъ корабель. А на синім морі пливуть кораблі, а в тих корабликах сидять козаки. Мет. 2) Головной женскій уборъ. В понеділок не очіпок, а кораблик мала, або білую кибалку любо надівала. Мкр. Н. 34.
Ми́зка, -ки, ж. Мездра на кожѣ. Сумск. у.
Нажи́ва, -ви, ж. Пожива. У нашому селі е нажива старшині. Волч. у.
Переманити Cм. переманювати.
Пласт, -ту, м. Слой. Шух. І. 171, 176.
Тужіння, -ня, с. Плачъ съ причитаніями. Тужіння по мертвому.
Шелепуватий, -а, -е. Глуповатый, придурковатый.
Шурхати, -хаю, -єш, гл. Шмыгать. Ящірки шурхают. Вх. Зн. 83.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРУКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.