Бревтій, -тія, м. = бревкало.
Відщебетати, -чу́, -чеш, гл. Окончить щебетать.
Вітровина, -ни, ж. Раковина на деревѣ (болѣзнь коры древесной). Бачите, які у осокора вітровини скрізь та япини; де вітровина, там у середині сухий та пухкий.
Жіно́цтво, -ва, с. соб. 1) Женщины. Жіноцство щебече, усі разом росказують і ні одна не слухає. 2) Замужняя жизнь. В жіноцтві вона зовсім не така стала, як була дівкою.
Мачкува́тися, -куюся, -єшся, гл. Карабкаться. Перекинулися з возами у яр та й мачкуються там; та поки вимачкувалися, я дамко від'їхав.
Напроти́ти, -рочу́, -ти́ш, гл. Напречь. Cм. напрутити 1. Дикий кабан зімою риє землю — рило в його м'ягке, а він його так напротить, що риє краще, як лопаткою.
Облихословити, -влю, -виш, гл. Очернить, обнести, озлословить. Та бодай їх путь заклекотіла, як вони мене отак облихословили, хто його зна за віщо і про що.
Пелінка, пеліночка, -ки, ж. Ум. отъ пелена.
Туйкати, -каю, -єш, гл. Кричать туй-туй, науськивать.
Утюпкатися, -каюся, -єшся, гл. Устать отъ ходьбы, отъ толкотни, отъ работы, связанной съ ходьбой.
