Виживати, -ва́ю, -єш, сов. в. вижити, -живу, -веш, гл.
1) Проживать извѣстное время. Сяк-так, аби вижити.
2) Нажить. Жила в батька не рік, не два, не вижила добра.
Діву́ся, -сі, ж. ласк. отъ діва.
Духва́лий, -а, -е. Самонадѣянный, самоувѣренный. Який ти дуже духвалий.
Замі́стя, -тя, с. За́городье, предмѣстье.
Зовсім нар. Совсѣмъ, вовсе. Був я там, де люд зовсі не такий, як у нас. От пробі — Великдень, а він зовсім не великий.
Клопотатися, -чу́ся, -чешся, гл. 1) Заботиться, хлопотать о чемъ. А що хазяйствечком будеш клопотатись, того не бійся. Повеселішала панночка, клопочеться своїм посагом. . Усе мабуть про гетьманство клопочеться, так от і зозвав раду ще в Батурині. 2) Тревожиться, безпокоиться. Збула добро, клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі. Уже і мати почали примічати та клопотатися. Вона потім клопочеться... де, де ділося? 3) Размышлять. Про инші речі клопочеться він із старим Шрамом.
Нагорюва́тися, -рю́юся, -єшся, гл. Нагореваться. Я ж уже нагорювалась і наскиталась із тобою.
Поголовастий, -а, -е. Покатый, пологій.
Позолотіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться похожимъ на золото, пріобрѣсть цвѣтъ золота, пожелтѣть. Колос позолотів
Попідмочувати, -чую, -єш, гл. Подмочить (во множествѣ). Такий дощ лив, ворохи мені на току попідмочувало.
