Брехуняка, -ки, м. Ув. отъ брехун.
Киянка, -ки, ж.
1) Кіевлянка.
2) Богомолка, идущая на богомолье въ Кіевъ, или возвращающаяся оттуда. Понеділкує, черничить, киянок годує.
3) Небольшой деревянный молотокъ у столяра. Ум. кия́ночка. Я з Києва швачка, я з. Києва кияночка, а з города городяночка.
Наздопта́ти Cм. наздоптувати.
Непокоїти, -ко́ю, -їш, гл. Безпокоить, тревожить.
Облузати, -заю, -єш, гл. Ошелушить.
Подіватися, -віємося, -єтеся, гл. Задѣваться (во множествѣ). А коні не знати де подівались.
Присвічати, -ча́ю, -єш, гл. = присвічувати. Там Тодорко коня сідлає, батько йому присвічає.
Тарахкотілка, -ки, ж. Плохая повозка. Їхала Хима з Їрусалима: тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче.
Ширяти, -ряю, -єш, гл.
1) Парить, рѣять. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є.
2) Тыкать, пырять. А він ширяє ціпком по дверіх, — сліпий, бач, то й пробує поперед себе.
Щавник, -ку, м. = щавель.
