Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брязкун

Брязкун, -на, м. = брязкало 2. К дияволу кармазинів! — загукала громада... — Вони тільки вміють бряжчати шаблями, а тоді де були ці брязкуни, як безбожний Радивил загуркотав із гармат? К. Чр. 68.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 103.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗКУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗКУН"
Вимащувати, -щую, -єш, сов. в. вимастити, -щу, -стиш, гл. Вымазывать, вымазать, смазывать, смазать.
Водний, -а, -е. Водяной. Чоловік гордий, як пузирь водний. Ном. № 2459.
Заціпені́ти, -ні́ю, -єш, гл. Окоченѣть. Желех.
Курище, -ща, с. 1) Облако дыму, пыли. Од диму сонце закаптилось, курище к небу донеслось. Котл. Ен. 2) (Съ удареніемъ на первомъ слогѣ). Дымящійся костеръ. Богуславъ.
Носій, -сія, м. Носильщикъ. Міусск. окр.
Носорожець, -жця, м. Сказочная птица съ рогомъ на носу, погибшая во время потопа, такъ какъ она, полагаясь на свою силу, не захотѣла войти въ ковчегъ. Драг. 95.
Посичати, -чу́, -чи́ш, гл. О змѣѣ: пошипѣть.
Просміх, -ху, м. Улыбка. Павлогр. у.
Тільки нар. = тілько.
Цюник, -ка, м. 1) = воробець тростяний. Cм. воробець 2. Вх. Пч. II. 10. 2) Маленькая серебряная монета, выкапываемая въ землѣ. Вх. Зн. 78.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРЯЗКУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.