Жегна́ти, -на́ю, -єш, (кого), гл. Прощаться съ кѣмъ. Тещенька зятя жегнала, колдрами двір застилала.
Здоро́вий Cм. здоров.
Нама́врати, -раю, -єш, гл. = намамрати. Хто його зна, як він уночі його намаврав, те збіжжа, а вже ж узяв.
Остивати, -ва́ю, -єш, сов. в. остити, -сти́ну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. А вже ж мені, моя мати, парубки остили. Засівали трупом поле, поки не остило. Та й остило мені з собою панькатись!
Половичанка, -ки, ж. Рожь съ пшеницею.
Польща, -щі, ж. Польша. Не за вас се діялось, — давно колись, як панувала на Вкраїні в-двійзі Польща і Московщина.
Порон, -на́, м. Паромъ. Коби човен, порон та весельце, пробував бим в тебе вечер, серце.
Примітатися, -та́юся, -єшся, сов. в. приместися, метуся, -те́шся, гл.
1) Быть приметаемымъ, приметеннымъ. Тут приместись би їм хоть сміттячком до брами.
2) Быть наметеннымъ.
Царок, -рка, м. 1) Загороженное мѣсто подъ печью или подъ поло́м крестьянской хаты, гдѣ держатъ дом. птицу. 2) Вообще огороженное мѣсто, загородка, напр. для телятъ. Ум. царочок. Повний царочок білих курочок.
Шпуляр, -ра, м. У ткачей: инструмента для наматыванія нитокъ на шпульку. Въ восточной Галиціи шпуляр то же, что и ремісник. Части его: слупки (у ремісника лаби) веретено, замахове колесо, лучо́к.
