Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бруя

Бруя, бруї, ж. 1) Быстрое теченіе въ рѣкѣ. Виїхав човном на річку, саме на брую. Кременч. у. 2) Сквознякъ. Воли заслабли, бо їх поставили в теплій кошарі саме на бруї. Кременч. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 102.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРУЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРУЯ"
Відщеплятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відщепитися, -плюся, -пишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться. Багато з нас до тої омани поквапилось і од простої віри мужичої одщепилось. К. (О. 1861. І. 314).
Духопе́лити, -лю, -лиш, гл. Бить, дубасить.
Зрізок, -зка, м. 1) Обрѣзокъ. Н. Вол. у. 2) Срѣзъ, перерѣзъ.
Нага́йний, -а, -е. = нагальний. Бо вже мому миленькому нагайка робота. Чуб. V. 268.
Пірчун, -на, м. Молодой козелъ. О. 1862. V. Кух. 38.
Поохрещуватися, -щуємося, -єтеся, гл. Окреститься (о многихъ).
Порозмотувати, -тую, -єш, гл. Размотать (во множествѣ). Левиц. Пов. 240.
Пошкатильгати, -га́ю, -єш, гл. Пойти прихрамывая. Старий сказав та й пошкатильгав у коршму. Федьк.
Хвойличник, -ка, м. = хвилівник. ЗЮЗО. І. 113.
Щелепа, -пи, ж. Челюсть. Левиц. Пов. 339. Він йому розбив голову — ударив кінською щелепою. Міусск. окр. Як не перестанеш лаяться, до я тобі щелепи роздеру. Козел. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРУЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.