Гоблюванка, -ки, ж. Стружка.
Женчи́к, -ка, м. Ум. отъ жнець.
Жиру́н, -на́, м. Шалунъ.
Жи́ти, -живуҐ, -ве́ш, гл. 1) Жить, существовать. Добре в світі жити попові, лікареві та котові. Живи правдою святою. 2) — з чо́го. Жить чѣмъ, имѣть средства къ существованію. Піп живе з олтара, а писар з каламара. 3) Жить, обитать. Ой не видно його дому, тілько видно дубчик, коло його недалеко живе мій голубчик. 4) — з ким. Жить съ кѣмъ. Він з братом добре живе. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш. Скажуть воріженьки, що я жив з тобою. жи́ти як ри́ба з водо́ю. Согласно жить. Я б жив з тобою, як риба з водою.
Зако́пчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. закопти́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Закапчиваться, закоптиться. Від диму закоптишся.
Зласка́витися, -влюся, -вишся, гл. Умилостивиться, умилосердиться.
Моло́дшати, -чаю(-шаю), -єш, гл. Дѣлаться моложе.
Онук, -ка, м.
1) Внукъ. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки.
2) Бабы повитухи называютъ такъ мальчиковъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Ум. онучок.
Причинка, -ки, ж. Ум. отъ причина.
Чоловічок, -чка, м. 1) Ум. отъ чоловік. 2) Зрачекъ. Очі в Чіпки налилися кров'ю, в чоловічках засвітили огні. В очах чоловічки догори ногами стали.
