Домі́вка, -ки, ж. 1) Домъ — не въ смыслѣ зданія, а въ смыслѣ вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Чуже дитя клене-проклинає... за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. 2) Мѣсто жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. Ум. домі́вонька, домі́вочка.
Клеветатися, -вечуся, -чешся, гл. Болтать, много говорить; спорить. Та з нуди — що робити? Давай людей морочить, щоб опісля того цілу неділю об тім тілько й клеветаться.
Невдогад нар. Невдомекъ.
Обходисвітка, -ки, ж. Обходящая мiръ — въ загадкѣ такъ называется вода. Біжить обходисвітка, з шумом круте кормилюда руки (млин.)
Порошно нар. Посыпано, усыпано (пылью, мукой и пр.). Де борошно, там і порошно.
Розвезти Cм. розвозити.
Роспороти, -ся. Cм. роспорювати, -ся.
Совало, -ла, с.
1) Совающій, двигающій.
2) Спусканіе срубленныхъ деревьевъ по особымъ желобамъ съ горъ внизъ.
Уклепати, -паю, -єш, гл. Выковать. Там єсть з чого шаблюку уклепати.
Чухи меж., выражающее почесываніе, чесаніе зудящаго мѣста.
