Громадя́нщина, -ни, ж. Общество, общественность. Cм. Громадянство. Закинене серед чужої нам громадянщини, серед чужоплемінного і чужоядного натовпу, слово наше ховалось тілько по невмірущих піснях.
К пред. Къ. Съ дат. падежемъ обозначаетъ: а) указаніе мѣста или предмета, къ которому направляется дѣйствіе. Іде к лісу. Ну тебе к бісу! б) опредѣленіе времени, къ которому близится дѣйствіе. Сподівайся мене, серденятко моє, ой к перині Пречистім; як не буду я к первій Пречистій, сподівайся к Миколі. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька. Переходить въ нѣкоторыхъ случаяхъ в ґ. Если предыдущее оканчивается, а слѣдующее за к (ґ) слово начинается согласной, то слогъ принимаетъ предъ собою і: ідуть ік лісу; часто то-же бываетъ и для пополненія стиха. Вообще же к (ґ) употребляется не часто (вмѣсто него употребляется до) и преимущественно въ указанномъ опредѣленіи времени и въ бранныхъ выраженіяхъ. Іди к нечистій матері! Туди к лихій годині! и пр.
Квічати, -чу, -чиш, гл. Визжать. Свиня квічить, а в пліт лізе.
Неприятель, -ля, м.
1) Недругъ, непріятель.
2) Чортъ.
Петрівка, -ки, ж.
1) Петровъ постъ. Петрівка — голодівка. Петрівка — переднівок.
2) Пѣсня которая поется въ петровъ постъ. Зберімося, подружечки, заспіваймо петрівочки.
3) Сортъ дыни. Ум. петрівочка. Ой мала нічка петрівочка, не виспалась наша дівочка.
Повилинати, -наємо, -єте, гл. Вылетѣть (о многихъ).
Попіддовбувати, -бую, -єш, гл. То-же, что и піддовбти́, но во множествѣ.
Посхилятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Наклониться, нагнуться (во множествѣ). Хрести дубові посхилялись.
Схилок, -лку, м. Наклонъ, спускъ, скатъ. склонъ. Та бо в нашім Яворові корчма коло схилку.
Шокати, -каю, -єш, гл.
1) Часто говорить: шо.
2) Шамкать. «Сатурнович, змилосердися, за рідную свою вступися!» к Зевесу шокала стара.