Заме́луватий, -а, -е. Завирающійся; много попусту болтающій.
Збі́йник, -ка, м. Разбойникъ. Ум. збі́йничок, збійниченько.
Згвалтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. = зґвалтувати. Побачили, згвалтували, та за ним (на здогін).
Злупити, -плю́, -пиш, гл. Содрать, слупить, ободрать. Тільки в тебе худобоньки, що сива кобила: тую злупив, жупан купив. Та він би з рідного батька злупив.
Ламати, -ма́ю, -єш, гл.
1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Гамалія по Скутарі, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. Узявши ж п'ять хлібів та дві риби і поглянувши на небо, благословив їх і ламав, і давав ученикам класти перед народом. Взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав і давав їм і рече: прийміть, їжте: се єсть тіло моє.
2) Размывать (о водѣ). Ворскла — річка невеличка, береги ламає.
3) Нарушать; не сдерживать слова. Не ламав я Божого закону. Не то ламле суботу, а ще й отцем своїм зве Бога. Хто ламає слово, той віру ламає.
4) — коноплі. Бить коноплю при обработкѣ ея.
5) — язик. Коверкать рѣчь, слова. Ламаючи язик на татарський штиб.
Ломота́ти, ломотіти, -тить, гл. безл? Ломить. Ломотить в костех.
Печовий, -а́, -е́ Къ печи относящійся.
Пльондратися, -раюся, -єшся, гл. Шлепать, идти по водѣ.
Розбійниченько, -ка, розбійничок, -чка, м. Ум. отъ розбійник.
Щедрівчаний, -а, -е. Къ щедрівкам относящійся.
