Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дуйнути

Дуйнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ дути = дмухнути и въ значеніи подуть, и въ значеніи побѣжать. Ой а в той час матуненька заснула, — Мариненька з Івасем дуйнула. Гол. III. 17.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 453.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУЙНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУЙНУТИ"
Айбо, сз. = Альбо [Угор.]. Ogon. 159.
Назміта́ти, -та́ю, -єш, гл. Смести (въ одно мѣсто), собрать. Назмітай у засіці борошенця. Рудч. Ск. II. 2.
Перепрашати, -ша́ю, -єш, гл. = перепрошувати. Сли-м кого образив, то перепрашаю. Гол. III. 509.
Підзирати, -ра́ю, -єш, сов. в. підзи́рити, -рю, -риш, гл. 1) Подсматривать, подсмотрѣть. Деякі підзирали за шалопутами, то кажуть, що вони скачуть. Новомоск. у. От він заховавсь десь і підзирає: хто буде хазяйнувать. Грин. І. 197. 2) Только сов. в. ? = підзорити 2.
Плакун, -на, м. Раст. Lythrum Salicaria L. ЗЮЗО. І. 409.
Пожуритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Погрустить. Заспіває та й згадає, що він сиротина, пожуриться, посумує, сидячи під тином. Шевч. 7. Треба б було похмелиться, по худобі пожуриться. Чуб. V. 1012. 2) Опечалиться (о многихъ). Пожурилися всі, — такі сумні сидять. Харьк. Пожурились наші чумаченьки. Рудч. Чп. 91.
Поснутися, снемо́ся, -нете́ся, гл. = поснути. Я думала, що ви поснулись, аж воно й ні. Лебед. у.
Рабин, -на, м. Раввинъ. АД. II. 28. Рабин умер, а книжечка зосталася. Ном. № 918.
Удівець, -вця, м. Вдовецъ.
Цегельник, -ка, м. Кирпичникъ, кирпичный мастеръ. Вас. 177. Павл. 64.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУЙНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.