Важниця 2, -ці, ж.
1) Подставка, подставляемая подъ шесть (ваговий дрюк) для поднятія воза, чтобы подмазать колеса. Стеле чумак собі постілоньку, зелену травицю, а в голови замість подушечки — кленчасту важницю.
2) Торговые вѣсы на базарѣ; вѣсы. О, зваж мене на праведній важниці.
Врем'Я, -м'я, с. см. урем'я.
Домоли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. До молиться. Та вже вдова Богу домолилася: синів поженила і дочок заміж пооддавала.
Дряпа́ч, -ча́, м. 1) = дряпак.
Корчуля, -лі, ж. = корчага.
Наньма́ти, -ма́ю, -єш, гл. = наймати.
Римарка, -ки, ж. Жена шорника. Cм. лимарка.
Ступак, -ка, м.
1) Конная мельница.
2) Конь, хорошо идущій шагомъ. Чує Петро, — тупотять коні.... Роспізнає нешвидку ристь двох ступаків. Два бахмати, гривасті ступаки ішли під ними.
3) Перекладина въ лопатѣ или заступѣ для упора ноги при копаніи. Ум. ступачо́к. Кінь-ступачок.
Тримати, -ма́ю, -єш, гл.
1) Держать, содержать. Тримала мене за руку. Тримає коні, а волів не хоче. Дочку тримай в дому, ще й заплати кому, щоб узяв біду з дому. Бог батько: як буде нас тримати, то буде й годувати.
2) — за що. Считать, почитать за что. Тримай, свято за свято.
Часовий, -а, -е. 1) Временный. Це лихо часове, — воно швидко минеться.
2) Тотъ, которому пришло время. Не вмірають старі, тільки часові.
