Бубонець, -нця, м. Бубенчикъ. Вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи.... бубонцями. Ум. бубончик.
Го́рдощ, -щі, ж. чаще во мн. ч. го́рдощі. Гордость, надменность. Дметься гордощами лютий.
Зустрічати, -ча́ю, -єш, гл. = зустрівати.
Качати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Катать. Вони і ну його качати да вертіти, поки аж прочунявся він.
2) Катать бѣлье. Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала. (1834) 117.
3) Раскатывать тѣсто. Хомиха качала корж.
4) Повалить и грызть (о собакахъ). Скажена собака нашого Рябка качає. Свої собаки шкодить стали: з овечок перше вовну драли, а далі мняса забажали та й ну що дня овець качать.
Копиток, -тка, м. Ум. отъ копит.
Овад, -да, м. = овід. Овад роси боїться.
Пощебати, -ба́ю, -єш, гл. Исколоть. Турецькая земленонька шабельками пощебана.
Розлучний, -а, -е. Разлучающій, разъединяющій.
Стук! I меж. Стукъ. Стук-стук в віконце.
Чіпочок, -чка, м.
1) Ум. отъ чіп.
2) Ум. отъ чіпок.
