куркуль

Куркуль, -ля́, м. Пришлый, захожій изъ другой мѣстности человѣкъ, поселившійся на постоянное жительство. Екатер. г. Залюбовск. Слов. Д. Эварн. Въ Чигир. у. — прозвище, даваемое въ насмѣшку мѣщанами казакамъ черноморцамъ.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 330.

Випадкові слова

Рам'я, м'я, с. Рубище. Дороге убрання поскидала, своє рамя наділа. Рудч. Ск. II. 47.

повністю...

Ягни, (нів м?), мн. Родъ кушанья. Готова страва вся стояла.... ягни і до софорку кури. Котл. Ен. V. 14.

повністю...

Чхатися, -ється, гл. безл. Чихаться. Перець м'яла, так тепер у носі крутить та пхається. Кіевск. у. «Чхається!» — Дорогу чуєш. Ном. № 11357. доро́га пхається. Предстоитъ отправляться въ путь. Рудч. Чп. 28.

повністю...