Вербник, -ка, м. Вербовая роща.
Виривати Ii, -ва́ю, -єш, сов. в. вирити, -рию, -єш, гл. Вырывать, вырыть. Зайчик узяв та й вирив ямку на бурті.
Леґува́ти, -ґую, -єш, гл. Завѣщать.
Паняти, -няю, -єш, гл. Погонять лошадь; направляться при ѣздѣ лошадьми. А куди поїдем? — Паняй побіля могили.
Притягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. притягтися, -гнуся, -нешся, гл.
1) Притягиваться, притянуться, быть притягиваемымъ, притаскиваемымъ.
2) Только сов. в. Притащиться, прійти.
Рахуба, -би, ж. 1) Счетъ, отчеть, разсчетъ. Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Рахуби не дам. а) не могу счесть, б) ничего не могу подѣлать. 2) Разсчетъ, соображеніе. Не прийдеться рахуба до чуба. 3) Возня, хлопоты. Буде ще з ним рахуба. Оце рахуба!
Руїна, -ни, ж.
1) Развалина. Все осталось, все сумує, як руїни Трої. Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали козацької слави убогих руїн.
2) Разрушеніе, истребленіе. Чига його голодная погибель, що-день його руїна назирає.
3) Разореніе. Бачили лихі свою руїну.
Спичак, -ка, м.
1) Молодой ростокъ камыша.
2) Рыба-самецъ въ то время, когда онъ трется.
Спорожнятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. спорожнитися, -жнюся, -нишся, гл.
1) Опорожняться, опорожниться. Торба спорожнилась.
2) Разрѣшиться отъ бремени. Вона тепер у тяжі, а спорожниться, то буде робити.
Храмувати, -мую, -єш, гл. Праздновать храмовой праздникъ. Спорядилась іти храмувати до тітки в друге село.
