Вибрязкувати, -кую, -єш, гл. Бряцать.
Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Говільниця, -ці, ж. Говѣльщица.
Ловранкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Полдничать.
Махорну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = махонути. До світа встав та що єсть мочі у довгий ліс і махорнув.
Набува́ти I, -ва́ю, -єш, сов. в. набу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, наживать, нажить. Як я жив буду, то все набуду: воли, вози покуплю. Тією силою ми собі більше добра набудемо. А хоч і покинеш — плакати не буду, а я, молодая, другого набуду. Гроші — набута річ. 2) Отслуживать, отслужить прогульные дни. Іще году треба набути — тиждень, бач, лежала.
Пообдавати, -даю́, -єш, гл. Дать (многимъ).
Тріскатися, -каюся, -єшся, гл. Трескаться, лопаться. Гладкий, аж шкура тріскається.
Челядка, -ки, ж.
1) = челядниця. Вже й челядка у його, і наймит.
2) Ум. отъ челядь. Ум. челядонька, челядочка. А Савиха молодая вікном утікала, на молоду челядоньку спильна поглядала: — хапай, хапай, челядонько, малую дитину, будеш жити, панувати, коли я не згину. Була собі челядочка Домна.
Чонок, -нка, м. = човник 2. Части: стержень — клубец, шпулька — цівка.
