Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кутуляти

Кутуляти, -ля́ю, -єш, гл. Плохо жевать (напр. о беззубомъ). Вона не їсть, а кутуля, як та баба. Кобеляк. у. Хліб — як сухарь сухий, насилу кутуляв його Чіпка. Мир. ХРВ. 179.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 333.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУТУЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУТУЛЯТИ"
До́ста нар. = досить. Гол. ІІІ. 219.
Жу́пити, -плю, -пиш, гл. Крыть крышу связками соломы. Угор.
Купалочко, -ка, м. Ум. отъ купало.
Позасоромлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Застыдиться (о многихъ). Позасоромлювалися наші дівчата.
Покидька, -ки, ж. 1) Негодный предметъ. К. (Хата, XVI). 2) Заброшенное существо женскаго рода. Я така вбога і безталанна дівчина, покидька, чужий попихач. Г. Барв. 381.
Понастромлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Тоже, что и настромитися, но во множествѣ.
Поросхилювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и росхили́ти, но во множествѣ.
Розстилати, -ла́ю, -єш, сов. в. розіслати, -стелю́, -леш, гл. Разстилать, разослать. Та й розіслав королевич шовковий ковер. Чуб. V. 772. На шпилях стоять дуби зубчастою стіною, розіславши міцне гілля з широким листом по синьому небу. Левиц. І. 204. За сонцем хмаронька пливе, червоні поли розстилає. Шевч. 445.
Ряжанка, -ки, ж. Варенецъ, родъ простокваши. Канев. у. Чуб. VII. 4 38. Cм. гуслянка, пряжанка.
Ускок, -ку, м. Каскадъ на рѣкѣ. Шух. І. 316.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУТУЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.