Да́рма́ нар. 1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився дарма. 2) Ничего не значить, пускай его, ну его, нужды нѣтъ, ничего. Дарма — ярма, аби б воли були. «Тату! лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не москаль. Мо' то й не ваше, та дарма, беріть уже. 3) Не хуже чѣмъ, не уступаетъ. Вітряк меле дарма водяного млина. Таке солодке зілля, дарма патоки. 4) Дарма́ що. Не смотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродієві моєму, дарма, що пил і попіл. Дарма, що голий, да в під'язках. Да́рма-га́рма. Ни съ того, ни съ сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна.
Ділени́на, -ни, ж. Дѣлежъ.
Збу́й-Вік, -ка, м. 1) = збудь-вік. Як що баба стара, то кажуть на неї: ця вже баба збуй-вік; він збуй-вік. 2) мн. Мелкое или малоцѣнное имущество. Жидівські збуй-віки погоріли.
Кровопій, -пія, м. = кровопивець. Сказано, — кровопій людський.
Куховарський, -а, -е. Кухонный, поварской. Почала роспитувати Галю про якусь куховарську справу.
Навиглядіти, -джу, -диш, гл. Научиться, привыкнуть, имѣть успѣхъ.
Побільший, -а, -е. Большій. Ой проси собі в пана воєводи та побільшої плати.
Приручати, -ча́ю, -єш, сов. в. приручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить. Кому ж ти мене, мій батечку, приручаєш? Покидаєш мене, серденятко моє! Ой кому ж ти приручаєш?
Семірка, -ки, ж. Полотно, тканое въ семь пасмъ.
Чуберка, -ки, ж. = дійниця.
