Дрі́бни́й, -а́, -е́. усѣч. форма: дрібен. 1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Заганяла дрібні пташки до бору. Сію конопельки дрібні зелененькі. Шкода як умре, бо дрібні діти має. 2) Мелкоузорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. 3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Когда говорится о слезахъ, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. дрібни́й лист. Мелко и густо исписанное письмо. Ум. дрібне́нький, дрібне́сенький, дрібню́ній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Листячко дрібнесеньке. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки.
Дручо́к, -чка, м. Ум. отъ друк.
Загада́ти, -ся. Cм. загадувати, -ся.
Крихкенький, -а, -е., Ум. отъ крихкий.
Маму́на, -ни, ж. Закрытая, замаскированная фигура.
Сергій, гія, м. Плеть. Цыганъ грозитъ ей плетью. Ох, жінко, жінко! Як почну я тебе отсим сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати.
Спасеницький, -а, -е. Относящійся къ спасающему свою душу или говѣющему.
Сухендувати, -ду́ю, -єш, гл. Шутливо то-же, что и секундувати.
Тушити, -шу́, -шиш, гл.
1) Тушить, гасить. За царя Горошка, як людей було трошка, як сніг горів, соломою тушили.
2) Успокаивать. Мовчанка.... гнів тушить.
Шморгонути, -ну, -неш, гл.
1) Съ силой дернуть. Як захвате з землі колос в корх, як шморгоне, — думав увесь обшморгнуть.
2) Съ силой ударить.
3) Съ силой побѣжать.
