Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

чваньковитий

Чваньковитий, чванькуватий, -а, -е. = чванливий. Панич був теж чваньковитий ляшок. Левиц. І. 495.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 448.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧВАНЬКОВИТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧВАНЬКОВИТИЙ"
Бересклен, -ну м. Раст. Evonimus verruscous Scop. ЗЮЗО. І. 123.
Білітися, -ліюся, -єшся, гл. = біліти. Уже в мого Іванечка і своя хатка кінець села біліється. Федьк.
Гости́стий, -а, -е = Остистий. О мѣхѣ: имѣющій длинныя шерстинки. Гостиста шкура. Н. Вол. у.
Заскуча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Заскучать. Отже мій Андрійко хутко і заскучає. МВ. ІІ. 9.
Лебединка, -ки, ж. Сорт груші. Желех. Груша-лебединка. О. 1862. II. 48.
Лю́ба, -би, ж. Любовь. Коби нам ся ніч не стало з великої люби. Гол. III. 394. Моцний Боже допоможе, дасть з люби користь. Чуб. V. 2.
Озимній, -я, -є. Относящійся къ озими. Озимні жнива. Н. Вол. у.
Пригвоздити, -джу́, -ди́ш, гл. Приткнуть, поставить. Нема де й так повернуться, — куди ти ще ослона пригвоздит. Зміев. у.
Саморослий, -а, -е. О землѣ: грунтъ, нетронутая почва. Тут нема вже чого далі й копати: пішла саморосла земля. Брацл. у.
Штанята, -нят, с. мн. Штанишки. Гол. Од. 58.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧВАНЬКОВИТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.