Доправля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. допра́вити, -влю, -виш, гл. 1) Дослуживать, дослужить церковную службу. Піп доправив службу. 2) допра́вити довг. Взыскать долгъ. 3) Доводить, довести. Одведи отцих людей та гляди мені, прямо доправ до красної дівиці — ясної зірниці.
Замайструва́тися, -ру́юся, -єшся, гл. Увлечься мастерствомъ.
Знемочи, -жу, -жеш, гл. = знемогтися.
Ло́венький, -а, -е., Ум. отъ ловкий.
Писарьок, -рька́, м. Ум. от писарь.
Скаржитися, -жуся, -жишся, гл. Жаловаться, сѣтовать. Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла.
Трусь, -ся, м. Кроликъ, Lepus cuniculus. Ум. трусик.
Тугий, -а, -е. 1) Тугой, упругій. Щоб була туга як коліно. (Посадивши капусту, примовляютъ).
2) Крутой, густой. Туга грязь.
3) Твердый (о камнѣ).
4) Сильный, крѣпкій, суровый. Туга зимойка.
5) Несговорчивый, упрямый, крутой. Я чоловік не тугий: дасте 25 карбованців, то й ваш кінь.
6) О рѣчи: тяжелый. Уся мова його була якась туга, лемехувата. Ум. тугенький, тугесенький.
Угнівитися, -влю́ся, -ви́шся, гл. = угніватися. Дуже вгнівивсь на мене.
Щет, -ти, ж. = щеть.
