Аж, сз. 1) Такъ-что даже, ажно, даже. Дурний, аж крутиться. А прокинувся мій пустунчик — і гуком його в хаті, аж сохи движять. Далекий шлях, панибрати, знаю його, знаю, аж на серці похолоне, як його згадаю. Еней від неї одступався, паки зайшов через поріг, а далі аж не оглядався, з двора в собачу ристь побіг. Аж чудно далебі мені! Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. 2) Передъ словами, обозначающими количество, указываетъ на значительность послѣдняго и переводится словомъ «цѣлыхъ»: Аж три дні морочився з цією роботою, т. е. цѣлыхъ три дня возился съ этой работой. Коли чують: щось гуркотить, — аж то гайдамаки, аж дванадцять. Аж три пари на радощах кумів назбірали. 3) Передъ словами, показывающими мѣсто или время, употребляется обыкновенно съ предлогами: до, за, на и пр. въ значеніи «самый», указывая на достиженіе отдаленнаго или крайняго предѣла. Аж до моря Запорожці степ широкий крили. Аж на вершечок зліз на грушу. Аж під піл заліз, шукаючи. Ой приїхав Гамалія аж у ту Скутару. Полинь, полинь, голубонько, аж в Київ зо мною. Вип'єш, — біжи яко мога, що́ б там ні кричало, не оглянься, поки станеш аж там, де прощалась. Аж до вечора сидів у його, — вже смерком вернувся додому. 4) Аж по́ки. До тѣхъ поръ пока. Пробувайте в господі, аж поки вийдете звідтіля. 5) Аж-аго́сь, аж ось, аж ось де, аж осьдечки, аж от, аж от де. Вотъ, вотъ гдѣ; какъ вотъ. Де мішок? — «Аж ось». Аж осьдечки опинився, ганявшись за конем. Тільки що випрягають коней, аж ось іде лейстровий городський козак Головко. Аж ось прилітає змій. Аж ось настає голод. Аж от перестріва його на дорозі становий. 6) Аж ось коли, аж от коли. Вотъ когда. Аж ось коли довідався, а то все не знав. 7) Аж он, аж ондечки. Вонъ тамъ. Аж ондечки він живе на тому краю села. 8) Какъ вотъ уже, какъ вдругъ. Лечу, дивлюся, аж світає, край неба палає. Дивлюсь, аж наші йдуть. Як послала мене мати в степ пшениці жати, аж там чумак воли пасе, став зо мною жартувати. Дивляться, аж там приковані три зміїхи. Тілько що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню. Аж гульк! Какъ вдругъ. Аж гульк — з Дніпра повиринали малії діти, сміючись. 9) Анъ; а между тѣмъ. Я думав так, аж воно инакше. 10) Аж-аж-аж! Показываетъ усиленное дѣйствіе, желаніе. Сидів, сидів (голодний вовк), так їсти аж-аж-аж!.. 11) «Грійте окропу, — я миться буду!». Мати нагріла такого гарячого, що аж-аж-аж!
Закуйо́вдити, -джу, -диш, гл. 1) Перепутать, взбить (волоса). 2) Сдѣлаться мятели. Оце б'є яке! Оце закуйовдило!
Здорова́нь, -ня́, м. Здоровякъ. Тоді роблю, як здоров'я змагає, а ви сучої віри здоровані.
Насправляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Надѣлать, накупить. Насправляла Зося суконь.
2) Наготовить, устроить. Насправляли в селі багато обідів за померші душі. Весіллів насправляли.
Подарок, -рку, м. = дарунок. Ото той купець приносить шкури і дає князю у подарок. Ум. подарочок. Не дивуйте, наші сванечки, що короткії подарочки.
Покотити, -кочу, -тиш, гл. 1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. І гори покотив би. И горя мало. 2) Покатить, поѣхать, ринуться. На хмарі в Пафос покотила. Сів на повозку і покотив у місто. Як та туча, куди луча, так і покотили. Пішло пожарище гулять степом: геть покотить і дим, і полум'я. О водѣ: хлынуть. Маленька річечка, що так тихенько йшла, заклекотіла, заревла і через греблю покотила. Cм. покочувати.
Пригніздитися, -джуся, -дишся, гл. Присѣсть, присосѣдиться. Коли чого просити має, то добрий одгадає час і к чоловіку пригніздиться, прищулиться, приголубиться.
Продавання, -ня, с. Продажа, продаваніе.
Розростуватися, -туюся, -єшся, гл. = розростатися. Як би дощі, то б огудина розростувалася.
Сумежний, суміжний, -а, -е. Смежный.
