Дави́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Давиться. Не дуже й жує, так цілком і ковтає, аж давиться. Трохи був на смерть не подавився. А Петро йому й каже: се тобі, старче, так Бог зробив за те, щоб другому не бажав давитись.
Дого́нити IІ, -ню, -ниш, гл. = II. Доганя́ти. Ніхто нічим тобі не дожене. Як узяв мені догонить. Він кожному догонить. Він не повинен догонити.
Зробити, -блю́, -биш, гл. 1) Сдѣлать, произвести. Зроби, милий, золоті удила, щоб я твого коня до води водила. Гуси зробили великий крик. — своїм богом. По своему. Не куди й дів ті гроші, а купив дзвін; та вже й тим скривдив громаду, що зробив своїм богом. 2) Повредить кому колдовствомъ. Чоловік з голоду сохне, а дурні брешуть, що це йому зроблено. 3) — волю кому, чию. Исполнить чье желаніе. Ой чумаченьки, ой ви молоденькі, зробіть мою волю. 4) — ла́ску. Сдѣлать одолженіе. Велику ласку лині зроби, послухай. 5) — собі смерть. Наложить на себя руки. Ах волю сими собі смерть зробити, як в багацтві з нелюбом жити.
Насере́д, нар. Посреди; на средину. З чужим і насеред села розставайся.
Обладувати 2, -ду́ю, -єш, гл. Приготовить, снарядить. Обладували вози в дорогу.
Обміжний, -а, -е. Пограничный, межевой.
Отримувати, -мую, -єш, сов. в. отрима́ти, -ма́ю, -єш, гл.
1) Держать, удержать.
2) Получать, получить.
Прочухрати, -ра́ю, -єш, гл. Прогнать. Прочухрать з двора.
Ступити I Cм. ступати.
Турчинів, -нова, -ве Принадлежащій турку. Слухай, пані турчинова: привів-єм ті невільницю, аж із Польщі робітницю.
