Від'Їдати, -даю, -єш, сов. в. від'їсти, -їм, -їси, гл. 1) Отъѣдать, отъѣсть. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче. 2) Только сов. в. Кончить ѣсть, съѣсть. То беріть та їжте! — Я вже, каже, своє од'їв. 3) Наверстывать, наверстать потерянное въ ѣдѣ, съѣвъ разомъ. Їж, від'їдай за снідання, бо тобі й поснідати не довелось.
Го́чі, -чей, с. мн. = Очі. Двоє нас, як гочій в лобі.
Залепета́тися, -чу́ся, -чешся, гл. = залепетати. Тільки губонька залепечеться... твоє горе настане (о неговорящемъ еще ребенкѣ).
Кете Cм. ке.
Кунштик, -ка, м. Рисунокъ, картинка. І книжечок з кунштиками в Ромні накупили.
Нічогий, -а, -е. 1) Плоховатый. Брати взяли собі лучних (коней), а дурню остався на(й)гірший, нічогий.
2) Сносный. Наш господарь чоловік собі нічогий.
Похутрувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) Подбить мѣхомъ.
2) Обмазать глиной печь.
Татко, -ка, м.
1) Ум. отъ тато. Благословилась Марусенька да у свого татка на посадоньку сісти.
2) Священникъ.
Фасоля, -лі, ж.
1) = хвасоля.
2) Родъ орнамента на писанкѣ.
Хапатися, -паюся, -єшся, гл.
1) Хвататься, браться. Хапається за шаблю.
2) — чого. Дѣлать что, хвататься за что. Не хапайся дурниці, не будеш сидів у темниці.
3) Спѣшить, торопиться. Хто хапавсь жито сіяти, то в того воно повипрівало. Хапається, як попівна заміж.
