Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

баламутка

Баламутка, -ки, ж. 1) Нарушительница покоя, обольстительница. Чуб. V. 405. Масляниня баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 526. 2) Неурядица, нестроеніе; споръ. Ні, за ту землю баламутки не було. Черниг. 3) Водка, въ которой вымоченъ табакъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 24.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЛАМУТКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЛАМУТКА"
Бідно нар. Бѣдно, убого. Ум. бідненько, біднесенько. Жив чоловік бідненько. Грин. II. 163.
Витворний, -а, -е. Капризный, шалунъ.
Голівонька, -ки, ж. Ум. отъ голова.
Дури́світ, -та, м. 1) Обманщикъ, шарлатань. Ком. І. 29. Грин. І. 212. 2) = дурилюд 2. Вх. Пч. II. 12.
Навощи́ти, -щу́, -щи́ш, гл. = навоскувати.
Побіліти, -лію, -єш, гл. 1) Побѣлить. Побілила около. 2) Поблѣднѣть. Стор. МПр. 54. Побілів як стіна, як полотно, як хустка, як смерть, як Пилат. Ном. №№ 4381 — 4385. побілів як вільхо́ва довбня. Покраснѣлъ. Мнж. 167.
Порплиця, -ці, ж. 1) Желѣзная планка въ верхнемъ мельничномъ камнѣ, въ нее входитъ верхній конецъ веретена, вращающаго жерновъ. Вас. 179. Мик. 481. Kolb. І. 61. 2) мн. Струпья на головѣ. ЗЮЗО. І. 173.
Просолодати, -даю, -єш, гл. Просолодѣть.
Роз'їзжатися, -жаюся, -єшся, гл. = роз'їздитися.
Стрикачка, -ки, ж. Палка съ желѣзнымъ концемъ, расширеннымь на подобіе лопаточки. Прокопав я стіну стрикачкою — тією, що гаврахів убивають. Новомоск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БАЛАМУТКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.