Дев'ятоси́л, -лу, м. = Дев'ясил.
Зага́дувати, -дую, -єш, сов. в. загада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Задумывать, задумать, затѣвать, затѣять. Загадали козаченьки в похід опівночі. Чого не загадає! І гомонить, і пустує. 2) Приказывать, приказать дѣлать, сдѣлать распоряженіе, заказывать, заказать. Загадай дурному Богу молиться, він і лоб розіб'є. Загадав татарин татарці пару коней сідлати. Хиба я тобі загадав море випити? Загадали йому хорошенько грати, а парубку з дівчиною скакати. Штирі хлопці варти дали, ще й коників загадали. 3) Загадывать, загадать. Загадують, чия (вишня) зацвіте, той житиме рік. загада́ти за́гадку. Предложить, задать загадку. Загадаю загадку, закину за грядку: нехай моя загадка до літа лежить. . Загадаю тобі три загадочки, як угадаєш — до батька пущу.
Засандри́читися, -чуся, -чишся гл.? Въ загадкѣ: Звечора заяричилось, а к світові засандричилось. (Діжа з кістом).
Луга́рь, -ря́, м. 1) Разбойникъ, скрывавшійся въ степныхъ лѣсахъ (Cм. луг) и нападавшій на купеческіе и чумацкіе обозы. слово это употреблено неправильно въ смыслѣ: житель луговъ. Ум. лугарик.
Побрязкач, -ча, м. = побренькач. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі.
Поперелічувати, -чую, -єш, гл. Пересчитать (во множествѣ).
Пороскрадати, -да́ю, -єш, гл. Разокрасть (многое).
Скакіць! меж., выражающее прыжокъ. Вовк скакіць зі скрині.
Спімнути, -ну, -неш, гл. = спом'янути. Бога не спімнув.
Тупа, -пи, ж. = ступа. Іди, іди, сивий коню, тихою тупою.
