Волочити, -чу, -чиш, гл.
1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Копиці волочив.
2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать.
3) Бороновать (послѣ посѣва). Посіяв і волочить. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити.
Гуса́рин, -на, м. Гусаръ. Не вернувся із походу гусарин-москаль.
Дрижени́на, -ни, ж. = дриженець.
Кокошка, -ки, ж.
1) Курица.
2) — зелена, зеленоно́га. пт. Gallinula chloropus. Ой на горі, на горі кукала кокошка. Гей во моєм городчику зелена кокошка.
Накалапу́цати, -цаю, -єш, гл. Намѣшать, наболтать. Накидала усячини у помийницю та накалапуцала, накалапуцала, та й винесла, — поїли і похапали все.
Насмикувати, -кую, -єш, сов. в. насмикати, -каю, -єш, гл. Надергивать, надергать. Ворона напряде, сорока насмиче.
Огнепальний, -а, -е. Горючій. Огнепальна купина.
Покарання, -ня, с. Наказаніе, казнь.
Порипати, -паю, -єш, гл. Поскрипѣть.
Порошина, -ни, ж. 1) Порошина. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацькая слава. 2) Пылинка. Я вийму порошину тобі з ока. Ум. порошинка.