Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

саморослий

Саморослий, -а, -е. О землѣ: грунтъ, нетронутая почва. Тут нема вже чого далі й копати: пішла саморосла земля. Брацл. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 100.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОРОСЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОРОСЛИЙ"
Боляти, (-ляю, -єш? -лю, -лиш?), гл. = боліти. Встрѣчено въ заговорѣ: Сояшниці вітрові.... тут вам не стояти і не боляти. Мил. М. 82.
Вільга, -ги, ж. 1) Мокрота, влага. 2) пт. иволга. Ум. вільженька.
Ґрявча́ти и ґрянча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Каркать; крякать. По цілих ночях ґрявчит тот пташок. Вх. Уг. 235. Качка грявчит. Вх. Уг. 235.
Молитвува́ти, -вую, -єш, гл. = молитвати.
Нахопляти, -пля́ю, -єш, сов. в. нахопи́ти, -плю́, -пиш, гл. Накидывать, накинуть. Одежину якусь похопить, що аж глянути чудно. Ном. № 11140.
Особистий, -а, -е. Личный.
Покропивник, -ка, м. покропи́вниця, -ці, ж. Птица Accentor modularis, завирушка бурая, ольшанка. Вх. Пч. II. 7.
Роспоряжати, -ся, гл. = роспоряджати, -ся.
Свічний, -а, -е. Свѣчной.
Цюник, -ка, м. 1) = воробець тростяний. Cм. воробець 2. Вх. Пч. II. 10. 2) Маленькая серебряная монета, выкапываемая въ землѣ. Вх. Зн. 78.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова САМОРОСЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.