Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

самопокора

Самопокора, -ри, ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. К. ЦН. 29 7. В великій тузі і в самопокорі. К. ЦН. 268.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 100.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОПОКОРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОПОКОРА"
Ваканець, -нця, м. Невоздѣлываемая, запасная земля. Уман. І. 282.
Випорожнити, -ся. Cм. випорожняти, -ся.
Зані́зка, -ки, ж. = заніз. Угор. Шух. І. 194. Ум. занізочка. Занізочки все мідянії. Гол. II. 17.
Льві́вський, -а, -е. Львовскій. Федьк. III. 129.
Пересмердіти, -джу, -диш, гл. Перестать вонять.
Посмітити, -чу́, -тиш, гл. Насорить.
Присмалювання, -ня, с. Опаливаніе, припаливаніе.
Рамтя, -тя, с. = рам'я. Лохв. у.
Свердлик, -ка, м. 1) Ум. отъ свердел. 2) Часть поколодви (Cм.). Шух. І. 237.
Скарга, -ги, ж. Жалоба. Тільки й чуєш, що скарги на тебе. Св. Л. 115. Підеш до пана Бога на скаргу. Фр. Пр. 85.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова САМОПОКОРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.