Би сокращ. б. 1) Частица, прибавляемая къ слову для выраженіи условности: бы, бъ. Я ж би тую Україну кругом облітала. Дурним би назвали, од себе прогнали. Як би він не лях, то не звав би ся Стасем. би б. Былъ бы. Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов? би-м. Выражается условность въ 1-мъ лицѣ. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Дала би-м білу ручку, та нема кому. Ой рада би-м, мій синоньку, листок написать. Также точно для 2-го лица ед. ч. — би-сь. Не волів би-сь, милий синку, йти з ягнятком на толоку. Для 1-го лица мн. ч. би-сьмо: для 2-го лица мн. ч. би-сьте. 2) Сз. Дабы, что-бы. І над ним і коло него хрестик Божий пише, би уроки, би злі духи там не приступали.
Браночка, -ки, ж. Ум. отъ бранка.
Варта, -ти, ж. Стража, караулъ; время стоянія на стражѣ, на часахъ. А варта заснула, пан приїхав- не чула. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. Прийде безщасна та варта, тра її одстояти. на варті. На часахъ. Ходять по двору на варті. Ум. вартонька.
Зрослий, -а, -е. Выросшій.
Косинець, -нця, м.
1) Треугольникъ.
2) Треугольная полка въ углу комнаты. Ум. косинчик. Попід стінами стояли дванадцять стільців, в кутках косі столики, а над ними вгорі косинчики з карнизом на книжки.
Лу́ччий, -а, -е. Лучшій. Добрий пес луччий, як злий чоловік. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ум. лучченький. Житечка, де лучченьке місце, сім кіп узяли на десятині.
Наба́гнутися, -нуся, -нешся, гл. = набагнути 2. Набагся того.
Наступати, -па́ю, -єш, сов. в. наступити, -плю́, -пиш, гл.
1) Наступать, наступить на что. Даю вам силу наступати на гадюки.
2) Надвигаться, надвинуться, подходить, подойти. Наступає чорна хмара.
3) Наступать, наступить, нападать, напасть.
4) Наставать, настать. Весна наступає.
Смага, -ги, ж. Сухость губъ, воспалительный налетъ на губахъ отъ жажды и труда. У горлі пересохло, смага губи попалила. Дай води прогнати смагу. Кровава смага на губах. Ум. смажка. Яблучок, сливок — смажку прогнати по дорозі.
Тютюнниця, -ці, ж. Женщина, занимающаяся табаководствомъ, торгующая табакомъ. Работница на табачныхъ плантаціяхъ.
