Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

самозречення

Самозречення, -ня, с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. К. ЦН. 297.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 100.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОЗРЕЧЕННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОЗРЕЧЕННЯ"
Варівний, -а, -е. = варівкий Шух. І. 83. То варівне місце. Фр. Пр. 138.
Владичиця, -ці, ж. Владычица. Ти не раба, о, ні! владичиця ти пишна. К. МХ. 46.
Грудя́, -ді́, ж. = Груда 1. Угор.
Дочи́стити Cм. дочищати.
Підвій, -вію, м. Родъ болѣзни отъ вѣтра (по нар. повѣрью). Канев. у.
Підлеглість, -лости, ж. 1) Подчиненность, зависимость. 2) Прѣль.
Продзьобати, -ба́ю, -єш, гл. Проклевать.
Родичка, -ки, ж. Родственница. Поблагословила молодих якась родичка замісто матері. Левиц. І. 333.
Стрілити Cм. стріляти.
Хрестатий, -а, -е. = хрещатий. Шух. І. 284. Хрестатий барвінок. МУЕ. І. 149. (Полт.). Хрестате вирізування. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова САМОЗРЕЧЕННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.