Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуць

Гуць Cм. Гуц.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЦЬ"
Відножина, -ни, ж. = віднога. Міусск. окр.
Запле́нтати, -та́ю, -єш, гл. Заплести, заболтать. Щось таке заплентав, що й не розбереш.
Зіно́вка, -ки, ж. Раст. Origanum vulgare. L. ЗЮЗО. І. 130.
Каптуровий, -а, -е. Относящійся къ каптуру.
Надо́шник, -ка, м. Водяная губка, бодяга, Spongia fluviatilis. L. ЗЮЗО. І. 137.
Натинина, -ни, ж. Овечья шерсть, снятая съ годовалой овцы. Шух. І. 196.
Непомилешний, непомильний, -а, -е. Безошибочный.
Пам'ятковий, -а, -е. Памятный. дати пам'яткового. Побить, наказать такъ, чтобы помнилъ. Ох, треба тобі дати пам'яткового, щоб ти не забував свого діла. Харьк.
Парубкувати, -ку́ю, -єш, гл. Вести холостую жизнь, быть неженатымъ парнемъ. КС. 1887. VIII, 767.
Покацубнути, -немо, -нете, гл. Окоченѣть (о многихъ). Ну мороз! поки доїдемо, то й покацубнемо.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.