Відрубувати, -бую, -єш, сов. в. відруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках.
Зубань, -ня́, м. Человѣкъ съ большими выдающимися зубами.
Моли́товка, -ки, ж. Ум. отъ молитва.
Мурча́к и мурчо́к, -ка, м. Морская свинка, Cavia cobaga Pall.
Під'язичниця, -ці, ж. Родъ дѣтской болѣзни.
Позичати, -ча́ю, -єш, сов. в. позичити, -чу, -чиш, гл. 1) — у кого. Занимать, занять, брать, взять въ долгъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. 2) — кому. Одолжать, одолжить кому, давать, дать въ долгъ. Одна бере і другим позичає, а друга не бере й другим не дає.
Роскішниця, -ці, ж. Живущая въ роскоши, сибаритка.
Спохова нар. Наклонно. Cм. слухово.
Устидливий, -а, -е. Стыдливый.
Шумелина, -ни, ж. = шумела.
