Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуцюцю

Гуцюцю́, меж. = Гуць-гуці. Въ слѣдующей приговоркѣ въ значеніи: дитя. А що мені по конях, по волах, коли в мене гуцюцю на руках. Ном. № 9261.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЦЮЦЮ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЦЮЦЮ"
Братунин, братусин, -на, -не. Принадлежащій братцу.
Души́ти, -шу, -шиш, гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притѣснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. К. ЧР. 89. 4) души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину. Св. Л. 136.
Затопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Затопать ногами, быстро побѣжать.
Збива́ння, -ня, с. 1) Сбиваніе, сколачиваніе. Шух. І. 182. 2) Сбиваніе, сшибаніе. Збиванням тільки дерево збавиш, — труси яблука. Харьк. 3) Возмущеніе (воды). 4) Пахтанье (масла).
Кибисть, -сти, ж. = кебета. Нема кибисти у його. Н. Вол. у.
Нерівно нар. Неравно. Бог нерівно ділить: жде, щоб сами ділилися. Ном. № 81.
Підлизник, -ка, м. = підлиза (о мужчинѣ).
Підрясник, -ка, м. Подрясникъ. К. Бай. 39.
Росонька, -ки, ж. Ум. отъ роса.
Тимчасовний, -а, -е. = тимчасовий. З голузя оплести тимчасовне помешканя. Гн. І. 181.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЦЮЦЮ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.